Пишіть, слухайте, дивіться

Шановні оратори! Якщо ви хочете, щоб ваша промова була посередньою, бездушною та несправжньою, не читайте далі. Це вам не знадобиться.

Багато досвідчених експертів з ораторства радять написати свою промову. Вивчити її. І ось ви з легкістю робите це на сцені. Загалом, друзі, майже з легкістю. Авжеж, я сама так часто роблю. А потім, коли переглядаю відео, мені здається, що я паскудненько виглядаю. В тому сенсі, що не там погляд, не там жест, не на тому місці мала б стояти. Перцю до моїх вражень від відео додає ще й голос, бо мені врешті-решт не подобається, як я звучу в записі. З часом я почала готуватись до промов по-іншому.

По-перше, я записую свої промови. Так, я роблю те, що й радять досвідчені оратори, з єдиною відмінністю: пишу так, як говорю. Бо сприйняття написаного і сказаного, як небо та земля, справляють кардинально різні відчуття на аудиторію.

По-друге, текст на папері записую на диктофон і прослуховую. Якщо мені не подобається, змінюю порядок слів у реченні або змінюю все речення так, щоб звучало природно.

По-третє, записую себе на відео, відточую мову тіла, жести та міміку. Насамкінець, не соромтесь виступити перед вузьким колом друзів чи знайомими. Повірте, така генеральна репетиція – найважче, що станеться з вами перед прем’єрою. Та сам виступ окупиться сторицею. Або не окупиться, якщо ви не зробите нічого. Нічого. І ось ваша промова посередня, бездушна та несправжня.

Поради від Каті Чернікової