Полюбляючи наукову фантастику я неодноразово замислювався: на скільки показане в фільмах або написане в книгах близьке людині? чи досягнемо ми такого технологічного розвитку? а якщо досягнемо, то коли? І підкріплюючи свої знання новим прочитаним або почутим фактом бачив, що людство поступово рухається в напрямі, який донедавна був панівним лише в голлівудських фільмах. Та лише прочитавши книгу Мічіо Кайку (Мітіо Каку) починаєш розуміти, як далеко науковці стрибнули вперед у вивченні мозку, та який темп задали на найближчі десятки років.
Емоції (страх, лють, жах тощо) – це такі собі “червоні прапорці”, створені еволюцією, що їх миттєво “піднімає” нижчий рівень, щоб попередити центр управління про потенційно небезпечну чи серйозну ситуацію. Емоції мало піддаються контролю. Приміром, хоч би скільки ми тренувалися виголошувати промову перед великою аудиторією, – все одно нервуватимемо.
Автор не кидає нас раптово в гущу подій, а починає із самого початку – структури мозку та особливостей його функціонування. І поступово веде стежиною від поглядів вчених на свідомість, природи психологічних розладів та сновидінь до, здавалось би, зовсім фантастичних речей – можливості переміщувати предмети силою думки, передачі думок на відстані, перенесення свідомості до іншого тіла, існування розуму поза межами оболонки, позаземних цивілізацій, безсмертя і т.д. При цьому, кожен із аспектів розглядається не лише з наукової точки зору, а й з морально-етичної, соціальної. Адже будь-яка технологія несе в собі не лише позитив, а й небезпеку або зміни в суспільстві.
Крім того, роботи мають проблему зі здоровим глуздом. Вони не розуміють простих фактів про фізичний чи біологічний світи. На сьогодні вже є деякі успіхи в перекладі інформації такого типу мовою математичної логіки, але щоб каталогізувати здоровий глузд чотирирічної дитини, потрібно було б сотні мільйонів комп’ютерного коду.
Біологія, фізика, хімія, медицина, футорологія, філософія, машинний інтелект, психологія, біоінженерія…почувши перелік таких слів, пересічна людина відразу згадує шкільні або студентські роки, купу сірих одноманітних підручників, професора в окулярах. І, мабуть, в більшості випадків ці згадки не найприємніші. Хоча кожна із вказаних наук є дуже цікавою, та складні тексти і невміння доносити необхідну інформацію відбивають бажання дізнаватися більше. Але Мічіо Кайку (Мітіо Каку) належить до невеликої кількості науковців, які руйнують ці стереотипи. Мічіо понад 50 років займається вивченням фізики та популяризацією науки. За весь цей час йому вдалося поспілкуватися з видатними науковцями, кожний з яких належить до лідерів у своїй галузі. Отриману інформацію він виклав в книзі настільки легко та доступно, доповнивши її фактами та науковими дослідженнями, що в результаті виникає питання “коли я все це проспав?”.
Якщо нам удасться продублювати мозок аж до останнього нейрона, то, ймовірно, ми зможемо завантажити нашу свідомість у комп’ютер. Тоді ми могли б звільнитися від наших смертних тіл. Це вже більше, ніж торжество розуму над матерією. Це – розум без матерії.
Раніше такі фільми, як “Матриця”, “Вона”, “Той що біжить по лезу”, “Привид в обладунках”, “Термінатор” називалися фантастичними, а зараз вчені вже мають їхнє наукове обгрунтування і прогнози щодо впровадження тієї чи іншої технології.
Тому в чергове переглядаючи серіал “Чорне дзеркало” не будьте такими самовпевненими, що вам це не загрожує. Можливо, ваша свідомість вже стала заручником чийогось злого жарту ?
Майбутнє розуму / Переклала з англ. Анжела Кам’янець. – Львів: Літопис, 2017.
Олександр Димніч