30 вересня щорічно відзначають Міжнародний день перекладача. Саме завдяки представникам цієї професії люди з різних країн та континентів можуть знайти спільну мову, отримати неймовірну насолоду від прочитання світових бестселерів та зрештою дізнатися новини інших держав без знання іноземної мови.
Одна із засновниць нашого клубу, Марина Марченко, в цей день відзначає своє професійне свято. В її скарбничці більше двадцяти перекладених книжок з французької та англійської. А з її перекладацьким доробком комівці вже давно знайомі, адже саме вона зробила великий внесок для перекладу з англійської наших навчальних підручників з красномовства та лідерства.
Напередодні ми взяли у пані Марини інтерв’ю, щоб дізнатись тонкощі роботи перекладача.
Як ви обрали цю професію? Чи професія обрала вас?
Завжди любила французьку й потроху вивчала: самостійно, з учителем, на різних курсах. А в 90-і роки випала можливість взяти участь у програмі МЗС Франції, завдяки якій почала більш-менш вільно говорити французькою і шукати пов’язаний з цим заробок.
З яких мов та на які перекладаєте?
Французька, англійська/українська, російська
Що подобається/не подобається в роботі перекладача?
Не подобається те, що не ти вибираєш, можна звісно, відмовитися від роботи, але перекладати те, що сам хотів би – рідкісне щастя.
Чи відмовлялись ви перекладати, якщо зміст твору суперечив вашим переконанням чи поглядам?
З письмовими перекладами в мене такого не було. А от усно колись я перекладала для делегації європейських парламентарів, яку запросила організація, що підтримувала Януковича перед виборами 2004 року. Ми зустрічалися з усіма кандидатами в президенти, їх тоді було 24. Більшість були технічні, щоб відтягти голоси в опозиційного Ющенка. Ні, я не відмовлялась перекладати, ні законних, ні людських підстав для цього не було, просто вчилась, слухаючи, як і скрізь.
Як вас знаходять ваші замовлення на переклад?
Зараз уже є репутація, дві премії Сковороди від посольства Франції за найкращий переклад. Раніше я шукала замовлення. Багато допоміг чоловік, він видавець.
Книги яких авторів ви не перекладали, але дуже хотіли б?
Таких багато. Назву двох сучасних: з французької Е́рік-Емманюе́ль Шмі́тт, з англійської – Робін Кук, у нього захопливі медичні детективи.
Чи спілкувалися ви колись з авторами творів, які перекладали?
Так, часто. Власне, я завжди намагаюсь, якщо автор живий. Це дуже повчально. Автор пронизливої книжки «Маленька країна» про геноцид в Руанді Гаель Фай на прохання прояснити, хто де живе і що де розташовано в нього «на кутку», намалював мені детальну схему. А автор «Бантуської трійці», книжки про митарства в Женеві молодого чорношкірого гомосексуаліста, пояснював мені деякі моменти, незрозумілі людині традиційної орієнтації. До речі, консультував мене в перекладі цієї книжки і місцевий представник ЛГБТ-спільноти.
Переклад якого твору найбільше запам’ятався/залишив хороші враження?
Твори Ромена Ґарі «Життя попереду» (за яким поставили п’єсу в театрі на Лівому березі) та «Обіцяння на світанку». Ще «Маленька країна». Усі чимось запам’ятались. Наприклад, з книжок «Досить Катрін» і «Середня школа. Заберіть мене звідси» (остання ще не вийшла) я чимало довідалась про свого онука, почала його краще розуміти. А в дитячій книжечці «Чарлі-молодчина» довелося трохи поримувати.
У вашому перекладі є книга “Маленький принц”. В чому особливість саме вашого перекладу? Яка мотивація видання випускати ще один переклад (будь-якої книги)?
Вибух «Маленьких принців» пов’язаний з тим, що саме минуло 70 років від дня смерті (насправді, зникнення) автора, і відтак права на переклад вільні. Видавництву часто простіше замовити новий переклад, ніж купувати права на старий.
Що ж до мого перекладу, я прагнула передати простоту і лаконічність мови Сент-Екзюпері в цій книжці. Навіть російський переклад дуже шанованої Нори Галь видається мені дещо багатомовним проти оригіналу. І ще одна особливість мого перекладу, якої точно немає в жодному іншому ☺: у мене Маленький принц просить автора намалювати йому вівцю, а не баранця, як у всіх інших. У мене є підстави перекласти саме так, хоча звісно, інші можуть зі мною не погодитись.
Ви читаєте книги в перекладі чи мовою оригіналу?
Це справжні тортури. Небагато сучасних перекладних книжок я здатна читати спокійно, бачу/шукаю хиби перекладу, лізу в оригінал, якщо це англійська чи французька… Важко.
Як зрозуміти, що переклад якісний і вартий уваги читача?
Залежить від читача. Я спочатку дивлюсь на прізвище перекладача, бо деяких знаю. Коли прізвище незнайоме, тоді трохи читаю текст, якщо він здається мені якісним, якщо я не перечіпаюсь через «рештки» перекладу, ризикую ☺ почитати.
Чи передбачає робота перекладача проведення презентацій чи виступи перед аудиторією?
Це хороший спосіб прорекламувати себе для потенційних замовників. Знаю й таких, чий «презентаційний» доробок значно вагоміший за перекладацький ☺.
Ви доволі довгий час займалися ораторською майстерністю. Як це вам допомогло в кар’єрі?
В кар’єрі, не знаю, а навчило багатьом речам і познайомило з хорошими людьми. Це найдорожче. А ще участь у клубах «Тостмастерс» давала мені змогу висловлюватись і слухати інших.
Які книги порекомендували б почитати, де переклад вражає не менше оригіналу?
Дуже хороший переклад Олега Леська мого улюбленого Даррелла «Моя сім’я та інші звірі». «Спогади дитинства» Марселя Паньоля в перекладі нашого чудового перекладача Анатоля Перепаді. Комедії Мольєра в перекладах Рильського, Ірини Стешенко, Анатоль Франс у перекладах Юрія Лісняка…
Порадьте професійні сторінки чи блоги пов’язані з перекладачами…
Залежить, що саме ви шукаєте на цих сторінках. Мені, як перекладачці, цікавий телеграм-канал Миколи Климчука (автор хвалькуватий, але розумний ☺) Прим. пер. А як читачці, яка хоче більше знати про вітчизняних авторів – статті Ярини Цимбал на Літакценті.
Інтерв’ю підготувала Людмила Луценко
Радимо нашим читачам зазирнути в нашу бібліотеку за чудовими творами в перекладі Марини Марченко:
Антуан де Сент-Екзюпері. Маленький принц
Ґаель Фай. Маленька країна
Ентоні Марра. Сукупність життєвих явищ
Макс Лоб. Бантуська Трійця
Ромен Ґарі. Обіцяння на світанку
Ромен Ґарі. Життя попереду
Катрін Кюссе. Блискуче майбутнє